ВИБОРИ ПО-БУКОВИНСЬКИ. ДЕЖАВЮ( Ваш нічний Таймс, панове)))

Дежавю – це такий симптом, коли ти щось бачиш вперше, але відчуваєш, що вже десь бачив і не один раз. Якщо це трапляється часто, то варто над цим призадуматися. Але в цій державі неможливо уникнути дежавю.  Пропоную кілька матеріалів вісімдесятрічної давнини про вибори тридцятих років на Буковині. Як вчора.

ЯК ШАХРАЙ У ПАРЛАМЕНТ ПОТРАПИВ І ЩО З ТОГО ВИЙШЛО

 – Шановна громадо, дорогі брати і сестри, чесний і скривджений народ! – почав агітатор, підіймаючись навшпиньки, щоб всі його побачили. – Ми земляки з вами, в одному місті живемо, одними вулицями ходимо, одним повітрям дихаємо з вами… Мені відомі всі ваші скарги, всі болі ваших сердець…

 Витираючи піт зі свого чола, улесливо вклоняючись на всі боки, чоловічок закінчував свою промову.

– …все зроблю я вам, якщо ви підтримаєте мою кандидатуру в депутати…

Другого дня зранку Козаченко зранку й до вечора ходив околицями міста вітався з бідняками, журив їх за “легковажність, з якою, мовляв, віддавали свої голоси за недостойних”, через те і живуть в таких поганих, темних, сирих хатках.

А він, Козаченко, обіцяє їх ощасливити, коли б тільки вони голосували за нього. Для більшої переконливості в “турботах” про добробут трудящих, Козаченко послав по місту зграю своїх агітаторів із грішми. Кожному, хто обіцяв голосувати за Козаченка, вони платили по 100 лей.

– Це тільки завдаток, – пояснювали агітатори, – якщо Козаченка оберете, не життя а масниця вам буде. Бачите, ще не депутат він, а вже турбується про вас.

 Швидким поїздом приїхав Флореску, урядовець, приятель Козаченка. Поспішно збиралися жандарми, попи, деякі вчителі. А як зійшлися всі, Флореску підняв руку…

– На вас відповідальне діло кладеться…

Далі розкрив чемодан і взяв у руку новеньку пачку грошей.

– Ваша ділянка, Істратію Георгійовичу, – звернувся Флореску до одного з попів, – парафія. Треба щоб ваші миряни голосували за Козаченка. Гроші – на ваш розсуд… Витрачайте, як знаєте.

Один за одним підходили до Флореску уповноважені з простягнутими руками, кожен одержував пачку новеньких кредиток.

А ранком у церкві піп благословив мирян на успіх у виборах, вчителі через дітей і самі обробляли батьків, жандарми нагаями напоумили непокірних, щоб знали за кого голосувати. Декого і зовсім кинули в тюрму доки не закінчиться “виборча кампанія”. Крім того щоб запобігти провалу на виборах, замовив Козаченко у друкарні 20000 бюлетенів. І там, де бюлетені, йшли проти нього, підставляли інші, фальшиві.

Хто ж такий Козаченко, і як він виконував обіцянки, що давав виборцям?

У Хотині він був нотаріусом, примарем. А став депутатом – великим баришником, комерсантом і власником, найбільшим шахраєм і хабарником зробився.

На весь повіт розкинулися володіння депутата Козаченка. В Мамализі – великий млин мав, в інших селах – багато ставків. Був директором бурякового синдикату. В Хотині будували бойню, робили цегловий паркан навколо парку. Козаченко, як примар, одну цеглину віз на міське будівництво, а двадцять – на будування власної вілли. За громадські гроші він збудував собі кращий будинок у Хотині.

Основна ж, найхарактерніша риса цього політичного афериста – хабарі, і то неабиякі, а крупні, багаті бакшиші. Начальником залізничної станції у Липканах був не менший пройдисвіт. Злочинним шляхом він привласнив сотні гектарів селянської землі, цілі маєтки награбував. Коли розміри злочини цього хижака – Ковіка неможливо було приховати, його вирішили перевести в інше місце. Щоб не кидати награбованого, Ковік платить Козаченку 400 тисяч лей хабаря – і лишається на своєму місці. Депутат допоміг! Подібних фактів безліч.

 Цікавою характеристикою Козаченка є свідчення в хотинській газеті:

“Це списки з безвідповідальних гешефтмахерів, так званих політичних літунів, як перекочовуючи з партії в партію, лишають по собі сморід брехні і наклепів. Особисті інтереси цих людей такі великі, що вони нікого й нічого не щадять. Хто ж ці особи? Особи ці суть… Козаченко та ін… Вони перебігли туди, де більше платили: до лібералів, авересканців, та інших ворогів демократичних реформ. Зараз ці панове стали перед народом і просять у них голосу…”

От, хто вони, ці Козаченки!

Публікація 1940 р. (Скорочено)

ДРОВА – ЯК ОБЄКТ ВИБОРЧОЇ ПРОПАГАНДИ

Префект Якобан придумав оригінальний метод виборчої пропаганди. В селах Коровія і Чагор, де він балотувався, не мав успіху. Тоді він обіцяв селянам продати палива по 128 лей за один метр дров. В той час один метр дров коштував 300 леїв.

ХТО ВИНЕН

Приїхало авто перед примарією, збіглися згінці, обступили авто. «Двадцять чотири мужа» чути з авто. Вийшли виборці, порахували їх, окружили згінці виборців, щоб ні оден не заблукався, не пропав, і так повели в примарію. Інші хитруни з сіл крутилися попід примарією. Не йшли до урни, чекали, видно щоб їм пізніше, тим акції виборчі підіймуться, тай вони більше зароблять.

Чому ж б не заробити, як удається?!

Не знають бідолаги темні та глухі, що тих виборчих згінців, ті авта, конт та їх виборчі видатки пишуться на конто їхньої шкіри та шкіри їх братів. Заплатять це вони, аж шкіра тріщатиме на них, аж очі їм повилазять.

 Час (1932р)   

Підготував Сергій ВОРОНЦОВ