Карта віртуальних буковинських ЗМІ(медіа-ретроспектива)

Це текст був написаний на початку  2014 року., але є актуальним досі. Свого часу не був надрукований внаслідок гарячих революційних подій, які здавалися актуальнішими. Тепер, є час хоча б трохи перевести дух, оглянутися назад і подивитися у майбутнє.

Автор: Святослав Вишинський

Чи найбільших змін у 2013 р. зазнали буковинські мережеві ЗМІ. Вперше за багато років у політичній журналістиці було порушено монополію «BukNews» і «БукІнфо», які дотепер є впливовими регіональними виданнями у цій ніші. На тлі інформаційної війни між умовно «опозиційними» та умовно «провладними» групами виділились нові проекти, яким, судячи з усього, суджене впевнене зростання у році 2014-му.

Створений незадовго до виборів 2012 р., Інтернет-сайт «Місто Ч» (micto.cz) під редакцією Анни Глібки, попри певний скепсис щодо його майбутнього, виявився довготривалим проектом. Неофіційно афілійоване з політичним аналітиком і в минулому депутатом міської ради Олегом Хавичем, видання «Місто Ч» вирізняється як певною рівновіддаленістю від сучасних політичних фронтів, дозволяючи собі випади в усі сторони, так і своєрідним акцентом на західноукраїнському сеператизмі, розведеному регулярними культурологічними екскурсами і ностальгією за габсбурзьким минулим Czernowitz. Інтелектуальна екстравагантність стала фірмовою рисою видання, хоча назагал «Місто Ч» продукує мало оригінальних текстів, виступаючи в основному у ролі ретранслятора та інтерпретатора мережевих новин.

Десь у схожому руслі влітку 2013 р. під керівництвом журналіста Сергія Воронцова був народжений і проект «The Chernivtsi Times» (times.cv.ua), який першим зайняв раніше суворо табуйовану контр-опозиційну нішу і закріпив за собою статус «провладного». У зв’язку з чим нажив чимало критиків і ярликів у журналістському середовищі – що, однак, не завадило йому дуже швидко обзавестись відданою читацькою аудиторією, яка, на хвилі розчарування демократичною опозицією, впевнено зростає. «Цимес» проекту – аналітичні статті на суспільно-політичну тематику – сфера, в яку до цього ніхто в місцевому Інтернеті не ризикував потикатись. Відоме висловлювання Сергія Зарайського про вимушену «жовтизну» більшості буковинських видань на прикладі «The Chernivtsi Times» спростовано практикою. Що, серед іншого, вказує на наявність постійного інвестора видання – прийнято суперечливо пов’язувати його то з Партію регіонів і Будинком з левами, то з Ратушею і групою впливу «Рідне місто».

Помітно активізувались Інтернет-ЗМІ, афілійовані з опозиційним табором. Чергового редизайну зазнала сторінка газети «Час» (chas.cv.ua), в усьому іншому доволі прогнозована і мало чим відмінна від свого паперового варіанту. Ще більш «партійною» за Петра Кобевка стала раніше поміркованіша інформаційна агенція «BukNews» (buknews.com.ua), роботу якої координує журналіст Юрій Чорней. Протягом 2013 р. видання відзначилось агресивними інформаційними кампаніями проти ВО «Свобода» і неправдоподібно лояльним висвітленням діяльності партії «Батьківщина», що неодноразово ставало предметом публічного обговорення. Після останніх виборів «BukNews» у якості офіційного партнера став також майданчиком публікації друкописів радіо-програми «Суть речей» з Оксаною Денисюк на радіо «Станція» 103.2 FM (station.cv.ua), змінивши в цій роді агенцію «БукІнфо» (bukinfo.com.ua).

Остання, вірогідно, була найстабільнішим медіа-гравцем року – практично ні в чому не змінившись і не зрадивши собі. Навіть у скандалі з плівками Віктора Довганича за участі редактора видання Сергія Зарайського. Принципових оновлень не зазнавали і сторінки чернівецьких газет – найвиразнішою серед них була хіба лиш газета «Версії» (versii.cv.ua) під редакцією Людмили Чередарик, що стала флагманом громадянського активізму в області (кампанії проти обленерго та ін.). Остаточно померли сайти газет «Буковина» (gazeta-bukovyna.cv.ua – редактор Анатолій Ісак) та «Свобода слова» (sslova.cv.ua – редактор Сергій Сулима), за ними, варто очікувати, рано чи пізно «в далеку путь» відійде сторінка газети «Доба» (doba.cv.ua – редактор Володимир Стефанець), технологічна відсталість якої скоро зовсім не дозволятиме Інтернет-браузерам її відкривати. Схожий «привіт» з 90-их – сторінки ТРК «Чернівці» (mtrk.com.ua) і ТРК «Буковина» (bukodtrk.gov.ua).

В цілому, з кінця 2012 р. смертей на медіа-ринку Буковини виявилось чимало – серед інших це сайт «Сіті» (citi.cv.ua), який раніше працював як веб-майданчик телеканалу ТВА і зник з віртуального простору після усунення Василя Забродського з посади гендиректора. Призупинив роботу сайт культурних новин «Буковина online» (bukovynaonline.com – редактор Микола Костинян). Дещо раніше померли афілійовані з «Громадянською позицією» і ВО «Свобода» сайти «Вісті» (visti.cv.ua) та «Вчасно Чернівці» (vchasnochernivtsi.com.ua) – над останнім працював журналіст і по сумісництву керівник прес-служби Буковинської «Свободи» Володимир Звенигородський. Однак не обійшлось і без народжень – на папері та у форматі pdf у соціальних мережах почала розповсюджуватись газета «Наш Сторожинець» (новочасна альтернатива анахронічним «районкам»), з кількох спроб запустились віртуальна і паперові сторінки чернівецького журналу «Czernowitz Point» (point.cv.ua).

З перебоями працював проект громадської журналістики від руху «Чесно» «CitizenJournal» (citizenjournal.info – редактор Вадим Міський), який фактично зайняв нішу колись популярного видання Громядянської мережі «Опора» «PRess» (press.cv.ua). Досвід показує, що громадські інформаційні проекти здатні на довготривале існування, однак ресурс виживання в цілому нижчий, ніж у традиційних ЗМІ – що зумовлено в т.ч. фінансовим фактором. Серед оригінальних відкриттів 2013 р. – «Chernivtsi News» (chernivtsinews.com – редактор Георгій Боднараш), «родзинкою» якого є підвищений інтерес до румунської і, в цілому, транскордонної проблематики. Що варто вважати естафетою, перехопленою (чи, в силу кадрових ротацій, переданою) від проекту «CitizenJournal».

На що 2013 р. виявився багатим, так це на скандали. В першій половині року – розборки на ТВА і, як наслідок, закриття «Сіті». Дещо пізніше – скандал у редакційній колегії журналу «Czernowitz Point», в якому оприявнилась тіньова сторона проекту «Це Чернівці, крихітко!» (керівник – Олег Жижиян). У другій половині року – відомий «Довганичгейт», публікація у блогосфері «ВКурсі» (vkursi.com) компрометуючих матеріалів на двох редакторів чернівецьких видань і викриття схем тіньових заробітків ЗМІ. Активізувалась і загальна критика медіа: зокрема, серії матеріалів про недобросовісну рекламу і «халтурну» журналістику на шпальтах флагманів чернівецького Інтернету – видань «Молодий буковинець» (molbuk.ua – редактор Богдан Загайський) і «Від і до» / «Погляд» (vidido.ua – редактор Володимир Бобер).

Деякі проекти, такі як «Платиновая Буковина» (bukovina.biz.ua – редактор Світлана Кузіна), остаточно перетворились на рекламні майданчики з нерелевантними новинами, написаними спеціально під пошукові системи. Під кінець року активізувався напіваматорський сайт з претензійною назвою «Головний чернівецький портал» (golovne.net). Після краху газетного варіанту наполегливо бореться за існування «Буковинська правда» (bukpravda.cv.ua – редактор Ігор Соломон), не виділяючись, однак, на жодному з напрямів інформаційної роботи. Через кілька беззмістовних редизайнів пройшов сайт газети «Буковинське віче» (bukviche.com – редактор Віра Китайгородська). Решту видань у 2013 р. можна було охарактеризувати фразою «мертва стабільність».