У Вашингтоні очікують від України не імітації, а реальної роботи у боротьбі з корупцією та створенні нормальних умов для бізнесу, – Оксана Продан

07.02.2017


оксана проданУ Вашингтоні відбувся ювілейний 65-й Національний молитовний сніданок, промову на якому виголосив президент США Дональд Трамп. Серед українських політиків, які там були присутні — народний депутат, член Комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики Оксана Продан.

Під час спілкування, нардеп поділилася думками про МВФ, реформи, податки і те, як  вижити бізнесу в нових умовах.

— Оксано, які враження від молитовного сніданку з Дональдом Трампом?

— Молитовний сніданок у американців — визначна подія, на якому об’єднуються дві партії. Перший такий сніданок відбувся в 1953 році і відтоді — завжди проходить за участю президента США. Така подія є одним із символів єднання нації. І це саме те, що зараз потрібно Україні. Ми потребуємо такого єднання. Є питання, по яких всі політичні розбіжності повинні виноситися за дужки, особливо якщо мова йде про країну, про її розвиток. Молитовний сніданок завжди допомагає знайти спільні рішення на користь власної країни.

— Ваші враження про ставлення до України після зустрічей з американськими політиками – яке воно?

— У нас були зустрічі з сенаторами, конгресменами, політиками та експертами, які зацікавлені і підтримують Україну. Вони всі говорять, що україні необхідно сформулювати свою позицію з найважливіших питань. Американські політики декларують підтримку України, готовність далі підтримувати в нашу боротьбу за мир і зміни в країні. Разом з тим вони акцентують увагу на тому, що все залежить саме від нас, від того, якою буде внутрішня політика країни, реформи, як ми будемо себе позиціонувати на міжнародній арені, які у нас будуть пропозиції у відносинах з США. Ми повинні сформувати чіткі партнерські пропозиції про те, як нам далі рухатися по ключових напрямах — ключовим і для Києва, і для Вашингтона.

— Ваш висновок — ми таки цікаві для команди Трампа і перспективи для ефективних відносин існують?

— Ті зустрічі, які відбулися, свідчать про те, що Україна цікава США. Нова команда в Вашингтоні налаштована працювати з Україною, але для цього наша країна повинна робити кроки у відповідь. Вона повинна бути не прохачем, а партнером. Україна повинна пропонувати світові, показати свої можливості, шлях розвитку вирішення проблем та відносин з іншими деравами. Вирішувати, а не створювати. Усім потрібні рішення, а не проблеми.

— Одним з головних індикаторів ставлення до України буде рішення про черговий транш МВФ. Які перспективи отримання траншу?

— Надання траншу залежить не тільки від американського уряду, але і від українського — від його роботи і результатів. Виходячи з тієї риторики, яка була на зустрічах в США, там очікують чіткого бачення того, як Україна зможе провести реформи, як ми будемо розвивати власну економіку.

Я переконана в тому, що можливість отримання траншу МВФ є. Завдання уряду зараз — відпрацювати головні пункти меморандуму з МВФ. У Вашингтоні очікують не імітації, не витягування коштів з партнерів, а реальної роботи на результат. Наприклад, у питанні боротьби з корупцією та створення нормальних умов для бізнесу.

— Наприклад, Податковий кодекс, який ви хотіли бачити антикорупційним? До речі – вийшло?

— Не зовсім. В ході підготовки Податкового кодексу було два законопроекти. Один законопроект, який змінював ставки, а другий — міняв адміністрування. Так ось, той, який міняв адміністрування, спочатку в тому варіанті, який був узгоджений з Мінфіном, з усіма експертами та народними депутатами, які працюють в цій сфері, з бізнесом, був реально антикорупційним. Те, що взяли в останній редакції, далеко не те, що можна було б назвати антикорупційним. Між експертними проектом і редакцією, яку затвердив експертне співтовариство разом з Мінфіном, і тією редакцією, яка набула чинності з 1 січня цього року, досить велика різниця.

— Які зміни в Податковому кодексі вже демонструють свою працездатність? Які норми полегшили життя бізнесу або, навпаки, ускладнили?

— Залишилися норми, які частково спрощують адміністрування ПДВ. Я, наприклад, сподіваюся, що все-таки почне працювати єдиний реєстр обліку ПДВ. Але як він буде працювати — не зовсім зрозуміло, тому що насправді в останній редакції норми щодо цього виписані неоднозначно.

Є в ПК кілька норм, що стосуються адміністрування, але вони не настільки серйозні як ті, які повинні були б бути в проекті, але які до моменту прийняття кодексу були з нього викинуті.

Тому, напевно, я все-таки говорила б поки тільки про ПДВ, як тієї частини, яка стосується спрощення діяльності бізнесу. Все інше — це, в основному, якісь додаткові вимоги до бізнесу і збільшення ставок і тарифів.

— Полегшило життя платників податків е-декларування?

— Цілком. І не тільки малого бізнесу. Правда, малий бізнес зіткнувся з іншою проблемою — це єдиний соціальний внесок. По-перше, його підняли в два рази (з 352 грн в місяць до 704 грн). Через те, що вдвічі зросла мінімальна заробітна плата. По-друге, закон зобов’язав сплачувати єдиний соціальний внесок всіх без винятку, незалежно від того, є у підприємця прибуток чи ні. Я вважаю, що змушувати платити людину тільки за те, що вона готова займатися бізнесом, але на даний момент не заробила ні копійки, — це дуже непорядно.

Друга проблема, яка стосується абсолютно всіх роботодавців — від найменших до найбільших — це контроль за трудовим законодавством, бажання уряду передати безліч повноважень на місця: і повноваження інспекції з питань праці, і створити нові структури в органах місцевого самоврядування. Це те, чого бізнесмени сьогодні не просто боятися, а розцінюють як інквізицію 21 століття.

— У ЗМІ вже пишуть про початок рейдів з перевірки компаній щодо виплати ними нових мінімальних зарплат. Причому говорять, що трусять не великі підприємства, а малі, власників торгових точок на ринках. Чи правда це, і чим загрожує такий контроль?

— Я думаю, що на ринки підуть в останню чергу, тому що ринки — це дуже організовані підприємці, туди перевіряючі ходити не люблять. Але їм і не потрібно туди ходити, у них безліч інших місць, куди можна піти, де можна щось отримати. А отримати у них є що — зараз штраф за недопуск на підприємство або за втручання в перевірку, ненадання необхідних документів або нестворення умов для проведення перевірки, — 320 тис. грн Це штраф, який не те, що непомірний, він нереальний.

Я внесла до Верховної Ради законопроект №5711 щодо врегулювання адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства, який значно знижує ставки штрафів і хоч трохи впорядковує норми чинного законодавства. Зараз цей документ багато обговорюють в Фейсбуці. Так ось, один з фоловерів написав: “Шерьте проект, підтримуйте проект. Нам все одно, а хтось залишиться з ниркою”. Насправді, можна було б говорити, що це смішно, але держава в будь-якому випадку змусить людину сплатити ці гроші, якщо у неї є хоч що-небудь.

— Скажіть, а ініціативу по створенню приватних виконавців можна пов’язати з підвищенням штрафів за порушення трудового законодавства?

— Насправді, приватні виконавці були ініційовані Мін’юстом більше року тому. Цей проект дуже довго проходив парламент, тому що було велике його неприйняття і нерозуміння з боку багатьох депутатів. Мені досі не зрозуміло, тоді навіщо нам держава, якщо ми абсолютно все віддамо в приватні руки. Як в такому випадку все це буде координуватися. Насправді закони є, і вони дають можливість приватним виконавцям працювати. Правда, в них прописані обмеження щодо сум, залежно від яких можна чи ні звертатися до приватного виконавця.

Великі суми, наприклад, повинні йти виключно через державних виконавців, а 320 тис. грн — це дійсно хліб для приватних виконавців. Але я сподіваюся, що до цього не дійде, і що парламент найближчим часом все-таки розглянемо мій законопроект №5711, і штрафи будуть знижені відповідно до тих розмірів, які існують сьогодні в адмінкодексі для інших адміністративних правопорушень. Наприклад, за незаконну вирубку лісу штраф в Україні 510 грн, за незаконний видобуток гравію або чогось іншого — штраф 1700 грн, за захоплення землі, знову-таки, — до 1700 грн. А тут штрафи у сотні разів вище.

 А чому бізнес все-таки виступав проти підвищення мінімальної заробітної плати?

— Знаєте, я б хотіла, щоб нормальна зарплата була не 3200 грн, а в рази вище. Але будь-яка зарплата — це економіка. Не можна наказом, або навіть постановою Кабміну, чи законом парламенту, встановити розмір зарплати, яку економіка буде продукувати. Потрібно створити умови для економіки, щоб робота могла бути оплачена відповідним чином. Так ось, підняти мінімальну заробітну плату — підняли, а умови для того, щоб її заробити, не створили. Таке враження, що сьогодні, як і вчора в принципі, всі зусилля державного апарату спрямовані на отримання кредиту якихось іноземних донорів, а не на створення можливостей і умов для виробництва і споживання всередині України. Це залежні один від одного процеси — ми зможемо продавати більше всередині України, коли люди зможуть більше купувати. Підняття ж мінімальної заробітної плати до 3200 грн при 1247 грн мінімальної пенсії, коли люди не можуть купити товар, а його собівартість вже закладається з розрахунку 3200 грн — це спосіб загнати економіку в ще більшу боргову яму.

Тому ті, хто ближче до землі і хто розуміє економічні питання, говорили “не робіть цього”. Якщо хочете 3200 грн — не питання, але робіть це поступово, дайте нам якось до цього дійти.

У підсумку, ми сьогодні маємо зниження споживчих можливостей населення і, відповідно, реалізації товарів. І це все такий цикл, який розірвати можна тільки одним — відпустити економіку, прибрати всі ці державні магніти, які її тримають. Але поки ті рішення і ті проекти, які розміщують на своїх сайтах центральних органів влади, про таке бажання держави не говорять.

— Що ви можете сказати про нові вимоги МВФ, які повинні внести в меморандум про співпрацю? У яких з них є шанс бути прийнятими?

— Я думаю, що всі вимоги МВФ, які можна було реально виконати, ми вже виконали. Все, що було легко чи близько цього, або не дуже важко ми зробили. Все інше вимагає жорстких і складних дискусій.

А те, що говорять про нові пункти в Меморандумі з МВФ. Хто ж їх бачив? Але насправді, як мені здається все, що записано в Меморандумі, залежить від нашого уряду. Якщо завданням Кабміну буде отримати кредит будь-якою ціною, то вони запхнуть туди все, що завгодно. Якщо ж завдання уряду буде за допомогою, в тому числі і МВФ, провести реформу, тоді, звичайно ж, вписуватися в пункти Меморандуму буде складно, і в парламент будуть вноситися зовсім інші законопроекти.

Тому що, коли сьогодні говорять про пенсійну реформу, то мають на увазі тільки збільшення віку. Але це не реформа. У цьому випадку залишається та ж система, яка повністю себе дискредитувала, про яку всі говорять, що вона не забезпечує пенсію. А ми і не можемо її забезпечити, ми даємо половину Пенсійного фонду з державного бюджету. Але держава не дозволяє її міняти, хоча варіанти вирішення цієї проблеми є, в тому числі і ті, які спираються на світовий досвід.

Система не змінюється. Просто затягується той пасок, який раніше був на талії, потім його підняли на груди, а зараз підтягують до шиї. Ну, заощадять вони три гривні в Пенсійному фонді, а далі що? Пенсійна реформа буде тоді, коли уряд і парламент покажуть, як буде формуватися Пенсійний фонд, і як будуть забезпечуватися виплати.

Нарахування пенсії має проводитися відкрито і зрозуміло, а не умовно кажучи, тітонькою за дверима. Зараз людина не розуміє, чому у неї пенсія 1400 грн, а не 1600 грн, вона не впевнена, що пенсія повинна була саме такою. Я забила свої дані в комп’ютер, а він показує мені систему Пенсійного фонду або Мінсоцполітики, або чогось іншого, як це повинно бути.

Насправді, всі вимоги МВФ, які ми тут декларуємо, це “забаганки” тих чи інших людей, які ним прикриваються. Тому що МВФ має одну вимогу до всіх абсолютно країн, які беруть у них гроші: покажіть, доведіть, що ви ці гроші зможете повернути. Це все, про що запитує МВФ, як будь-який нормальний кредитор, “ми вам даємо, гарантуйте нам повернення”. І вже уряд України в цьому випадку говорить: звичайно ж ми вам повернемо, ми тут закриємо, а тут заберемо. Дивіться, вам же вистачить, щоб ми вам перекрили борг в 2018 році, а в 2019 ми ще що-небудь заберемо.

— У проекті Меморандуму з МВФ є норма, що вимагає скасувати спрощену систему оподаткування. Як ви вважаєте, це не вдарить по малому бізнесу, якому зараз і так нелегко? Як ви ставитеся до заяв Ксенії Ляпіної про те, що спрощенку потрібно не відміняти, а реформувати?

— Я б розділила вимоги МВФ і бажання уряду. По-перше, МВФ ніколи не вимагав скасувати спрощенку. Завжди всі уряди, які говорять про скасування спрощенки, просто експлуатують МВФ для того, щоб самим реалізувати свої “хотілки”. Тобто, будь-яка влада, яка не дружить зі своїм середнім класом, боїться малого бізнесу, тому що вони незалежні, тому що у них є три рублі які можна використовувати, і тому що він легко організовується. Малий бізнес не дуже люблять і у великій політиці. Це, з одного боку.

З іншого боку — заяви щодо того, що спрощенку не потрібно ліквідувати, а потрібно реформувати. Я була свідком реформ спрощенки в 2005 і 2009 роках. Була активним ініціатором податкового Майдану, співавтором законопроекту, який сьогодні діє. Я виписувала там кожне слово, кожну букву. І можу сказати, що всі реформи спрощенки не співпадають з інтересами бізнесу. Тобто, кожна реформа, починаючи з 1998 року, коли почала працювати спрощена система оподаткування, і до сьогодні, будь-які які зміни — це зміни за рахунок бізнесу. Коли у бізнесу забрали можливість піти сюди, потім піти туди і т.д.

Тобто, насправді, ще одна реформа спрощеної системи оподаткування — і це буде та ж її ліквідація, тільки назвуть це по-іншому.

— У меморандумі є вимога скасувати податкові пільги. У підсумку, без пільг залишаться індустріальні парки, які, наприклад, активно розвиваються в тій же Житомирській області. А адже це – велика кількість робочих місць.

— Я не знаю, чи буде підтримка таких ініціатив в парламенті, тому що насправді у Верховній Раді зареєстровані законопроекти, які стосуються саме просування, впровадження якихось нових можливостей для індустріальних парків. І я знаю, що ініціатором цих законопроектів є не тільки “Опозиційний блок”, але і дуже багато депутатів, в тому числі і з фракції “БПП”. Тому я не знаю, як можна об’єднати ці дві абсолютно протилежні ідеї.

Але я хочу зазначити, що інноваційні парки також бувають різні. Є ті, які реально використовуються для виробництва, а є ті, які використовуються для якихось зменшень оподаткування або інших речей. Тому важливо виписати умови в законі так, щоб не було ніяких можливостей для зловживань в роботі таких парків.

У будь-якому випадку, все, що сьогодні держава робить для обмеження виробництва, завтра повертається назад в країну. Це зменшення робочих місць, надходжень до бюджету, Пенсійного фонду. Будь-які негативні рішення, що стосуються бізнесу сьогодні — завтра вдарять по кожному українцю.

— Як Ви ставитеся до розширення прав ДФС, зокрема, фіскальної поліції? Адже їй планують надати доступ до всіх рахунків українців, декларацій, держреєстру.

— Насправді, коли у тебе на рахунку є гроші, то дуже складно залишатися в тіні. Ти можеш піти в тінь, але гроші все одно знайдуть. А якщо Нацбанк і далі продовжить опускати планку, вище якої не можна розраховуватися готівкою?

Тобто, держава зараз не створює умови для розвитку. Воно просто діє за схемою: ви відійшли сюди, а ми підійшли сюди, ми вас вигнали звідси, потім виженемо звідти.

Взагалі, я в парламенті вже п’ятий рік. І за весь цей час від Кабміну постійно приходять абсолютно різні ідеї, і ми ці ідеї відбиваємо. Я сподіваюся, це буде і далі. Це все воля і уряду, і більшості в парламенті. До сих пір всі ідеї, схожі на ту, що озвучена вище, зупинялися.

— Але ви згодні, що ідея щодо розширення повноважень ДФС може створити підґрунтя для зловживань і шантажу бізнесменів з боку фіскалів?

— Насправді зараз ця ідея не така страшна бізнесу, як простим людям. Тому що бізнес на даний момент реально прозорий. Принаймні той, що легальний. Податкова бачить все, що він робить. Податківців зараз цікавить рух за рахунками фізичних осіб. І ось це і є питання банківської таємниці, тому що навіть батьки в батьківському комітеті звикли скидати гроші на картки один одного для того, щоб потім разом що-небудь оплатити. І ось завтра до таких людей прийде податківець і запитає: “А ти заплатив податки, за що ти отримав ці гроші?” І піди, доведи, що це не зароблені гроші, а гроші для загального користування: для покупки парт, фарбування стін. Це ж буде неможливо довести. Ось чого хочуть фіскали.

— Як ви думаєте, парламент може прийняти закон про фінансову поліцію?

— Профільний Комітет проект по фінполіціі не розглядав поки взагалі. Тому говорити, що цей документ можна прийняти, як закон, дуже важко. За регламентом це неможливо. Але, виходячи з того, що не всі у нас в парламенті читали закон про регламент, то виключати будь-які можливості також не можна. Зазначу, що депутати в профільному комітеті висловлюються за ухвалення нового проекту. Але зараз є два різних законопроекти.

— МВФ також наполягає на старті приватизації в Україні? Чому держпідприємства за стільки років так і не почали продавати? Що цьому заважає?

— Я хочу до повернутися вимогам МВФ. Всі забувають (і уряд теж забуває), коли говорять про приватизацію, що перед тим, як її проводити, необхідно створити прозорі умови для цього, щоб у нас не було таких ситуацій, коли по кілька разів призначають конкурс, потім чомусь його скасовують, потім знову призначають. Адже, немає прозорості, немає довіри, немає інвестора, який би прийшов, тому що немає захисту права власності. Як можна продавати що-небудь, коли ти розумієш, що воно має мінімальну ціну? Так, є збиткові державні підприємства. Так закрийте їх. Хтось із нас міг би мати довгий час тисячу збиткових компаній? Ні, звичайно. Ви їх закрийте, не потрібно нічого продавати, у вас це “нічого” ніхто не купить. З тисячі неприбуткових підприємств ви продасте три прибуткових за копійки, як неприбуткові, а всі далі висітимуть. Кому потрібні чужі збитки?

— Не так давно була інформація, що на продаж хочуть виставити Аграрний фонд, який в минулому році як раз показав прибуток.

— Я знаю підприємства, які й раніше показували прибуток, а зараз вони вже системно другий рік збиткові. Їх системно готують до приватизації, як збиткові. Хоча ще два-три роки тому це були прибуткові підприємства. Тому це така, знаєте, нечесна гра з боку деяких людей. Я вважаю, що люди, які наживаються на країні, яка знаходиться у війні — це мародери. І ось люди, які сьогодні не роблять нічого для того, щоб зробити державну власність ефективною, до них також належать.

— А як все-таки можна протриматися, не продаючи підприємства і без надійних зовнішніх запозичень?

— Є кілька варіантів. По-перше, не можна жити з того, що ти продав, бо ти це з’їси і знову залишишся голодним. Тому говорити, що ми можемо пустити доходи від приватизації на поїсти, не можна. Тому ми лишаємо цей вид доходу.

По-друге, у нас є бурштин, який в Україні видобуває незрозуміло хто і не зрозуміло куди. Зате в інтернеті ходять абсолютно різні цифри, скільки це коштує.

У нас є ігровий бізнес, який теж багатьом незрозуміло, як працює, тому що він ніби і є, але  заборонений.

У нас є підприємства, які могли б давати прибуток, але які не перераховують його в державний бюджет.

Але є й інший шлях, який ми все одно пройдемо сьогодні або завтра. У нас немає іншого вибору. Це ж просто  – дати можливість людям заробляти гроші. Сьогодні держава робить все, щоб такого не було. Тобто, ми кличемо іноземного інвестора, і разом з тим ми змушуємо його продавати валюту. Нацбанк не дає йому вивести свої дивіденди.

Ми знизили розміри видобутку газу, хоча ми говоримо про незалежність від Росії. А це, знову-таки, можливість для виробництва, податків і всього іншого. Причому на газ є податок, є рента для окремих підприємств — 70%. Це податок, який не дає можливість виробляти щось своє.

Тобто головне, що нам потрібно, це створити умови для того, щоб бізнес і економіка працювали.

І ще, з приводу МВФ. Я абсолютно впевнена в тому, що нам потрібно буде з ними співпрацювати в стратегічному майбутньому. Ми залишаємося в глобальному світі, ми повинні бути визнаними міжнародними організаціями для того, щоб бути суб’єктом в економічних і політичних відносинах. Але разом з тим згадаймо як тиснули на парламент в кінці минулого року. Прийміть це, прийміть це, прийміть це. Не прийняли — що сказав міністр фінансів? Так їм і треба було. Тому, знаєте, коли така позиція в уряді, я думаю, що у нас 100% є можливість створити умови в Україні для того, щоб українці заробляли гроші і витрачали їх тут. Насправді, головна задача сьогоднішнього уряду, парламенту і всіх тих, хто має якесь відношення до влади, це дати бізнесу створювати робочі місця.

— Ви згадали Нацбанк. Раніше ви говорили, що підтримаєте відставку Гонтаревої. Ви і далі продовжуєте вважати, що її політика у фінансовій сфері країни неефективна? Які основні помилки НБУ?

— Я оцінюю все з точки зору реальної економіки: протягом року закрилися десятки банків і тисячі підприємців залишилися без грошей. Якщо для фізичних осіб є компенсація, нехай і 200 тис. грн, але їх повертають, то юридичним особам, суб’єктам підприємницької діяльності, роботодавцям і тим, хто цю економіку рухає, не повертають нічого. Ці гроші забирають, але зобов’язання, що має роботодавець по зарплатах і по податках залишаються. Де цей роботодавець буде шукати ці гроші — нікого не цікавило. Це одна частина. І є друга частина, яка просто зупиняє зовнішню діяльність української економіки через окремі рішення Нацбанку, обмеження зовнішньої економічної діяльності, валютних обмежень, зборів. Зараз жоден громадянин не має права спокійно відкрити рахунок за кордоном. І є ще багато речей в політиці Нацбанку, які заважають окремим громадянам, бізнесу, і за сукупністю всій економіці України.

— Ви були не в захваті від націоналізації “ПриватБанку”. Чому?

— Він зараз працює, і слава Богу. Головне, щоб всі ці розробки по “ПриватБанку”, які задекларовані, не вплинули на курс гривні, і щоб банк не звалився від діяльності, в першу чергу, нового менеджменту.

— Ще хочу повернутися до вашого законопроекту №5711 щодо врегулювання адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства, який значно знижує ставки штрафів. На якій стадії він знаходиться зараз?

— Ми тільки зараз внесли його до парламенту. Наразі я чекаю, що весь бізнес України активно включиться в підтримку цього проекту. Я сподіваюся, що кожен мажоритарник буде про нього також знати. Знати, що цей проект є і за нього треба голосувати. І точно так само всі політичні сили, які прийдуть до парламенту на наступне засідання, з 6 лютого, також будуть розуміти, що їм цей проект потрібен і його потрібно включити в порядок дня.

Зараз прийняття проекту залежить від того, як себе поведе бізнес, від найменшого до найбільшого. Звертайтеся до своїх депутатів, до своїх політиків, яких ви підтримували, яких ви не підтримували, яких ви плануєте підтримувати потім, щоб вони проголосували за цей законопрект.

— Як ви вважаєте, якщо ваш законопроект не приймуть і реальність величезних штрафів залишиться, це не спричинить масові протести?

— Я дуже сподіваюся, що і мій проект, і інші зміни, які потрібні для бізнесу, можна буде “проводити” без масових акцій. Тому що, коли ми організовували акції в 2010 році, у людей не було зброї, тоді не було військових дій, була інша ситуація. Сьогодні ж дуже хочеться, щоб депутати в парламенті і чиновники в уряді, конкретно по проекту №5711, почули весь бізнес. Це питання не тільки маленьких і не тільки великих підприємств. Це питання будь-якої людини, яка створила за своє життя хоча б одне робоче місце. Тому я сподіваюся, що все-таки обійдеться без масових акцій протесту. Хоча наші підприємці готові, вони вже в цьому році збиралися у нас у “Фортеці” і обговорювали те, що готові захищатися, адже їх залишили без шматка хліба. Якщо ти щось робиш сам, шиєш або продаєш, тобі потрібен ще додатково хтось, хто буде допомагати. Тобто, в будь-якому випадку з’являється хтось: на півставки, на чверть, але зв’язок з людьми у тебе виникає. І відповідно з’являється небезпека штрафу 320 тис. грн. Не можна грати зі своїм народом у такі ігри.

Олена Романюк

Джерело: “Апостроф”

Comments

comments

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Щоб додати фото у коментар, необхідно в текст вставити ссилку на фото.