Ботоферми та їхні чернівецькі «ботофермери»

Бажання ключових місцевих чернівецьких політиків повністю контролювати поточний навколополітичний дискурс та періодично промивати мізки своїм виборцям плавно досягає нового апогею. Всі дієві технології маніпуляції свідомостю, що грають на емоціях буковинців, перейшли від друкованих «газет-листівок» до пристойної пропаганди в стилі Кісєльова на місцевих каналах, власниками яких є політичні антагоністи – Василь Продан і Максим Бурбак. Але цього виявилось замало. Пропаганда є такою річчю, яка з часом проривається і опановує всі ефективні канали комунікації. Виключенням не стали і соціальні мережі, що перетворились на місце баталій цілих «ботоферм».

Слабким місцем соціальних мереж є їхня надмірна віртуалізація. Якщо просто пояснити – умовний «Facebook» створив для кожного свого активного користувача певну «зону комфорту», де існує дружнє і «тепле» середовище, яке розвивається так, як цього забажає сам читач. Саме в цій віртуальній зоні комфорту живуть «боти», які симулюють реальність і намагаються контролювати дискурс через нав’язування своєї думки справжнім користувачам.

Сама історія появи ботоферм на Буковині показова. Вони прийшли з системи коментарів, у яких можна було написати речі, що прямо суперечать суті основного посилу, побічно пояснюючи контекст – і за текст основної новини-повідомлення. Дешифруючи його. Це відбувалось у часи дефіциту правди, який провокували ті, хто намагався вручну контролювати всі інформаційні потоки. Далі ботів почали використовувати для фактичного «мочіння» опонентів. Боти стали утилітарним механізмом. Згадайте період зоряного часу коментарів «БукІнфо» – це саме воно. Але проактивні жителі мереж швидко відторгнули цю форму маніпуляції, так як не прийняли «мочилово» опонентів як щось конструктивне.

Однак маніпулятори знайшли іншу форму впливу на громадську думку в соцмережах – через гумор. Висміюючи опонентів, вони знайшли той емоційний резонанс, коли уявні персонажі не були б відторгнуті реальними користувачами. Це є певний артефакт епохи постмодерну, де будь-яке явище політичного, суспільного і культурного життя може бути спрощене до жарту чи веселої картинки. І саме через спрощення дійсності до жарту віртуальність почала активно викривлювати сприйняття реальності.

В цю шпарину потрапило багато ботів, які, висміюючи політиків, стали частиною спільноти «друзів», теплого ареалу сприйняття реальності через стрічку умовного «Facebook». Далі ці боти стали «моральними авторитетами», саме вони, а не політологи рівня Ігоря Григоровича Буркута, пояснювали «піплу», що таке місцева політика, де є хороші «наші» і погані «їхні». Саме на цьому етапі включились власники цих ботоферм, які руками ботів почали знищувати своїх опонентів. У командах і Бурбака, і Продана є цілі ботоферми, війни яких стали частиною віртуальної реальності чернівецького сегменту соцмереж.

На сьогоднішній момент рівень впливу ботів на дискурс вийшов на якісно новий рівень. Вони легалізовані і сприйняті як данність більшістю реальних юзерів. І тепер боти викривлюють дискурс, напряму працюючи як маленька машина пропаганди. Вони промивають мізки недалекій місцевій політичній еліті не гірше того, як «зомбоящик» промиває мізки їхнім виборцям. Фактично вони зводять з глузду все громадянське середовище, яке могло б нести зміни в громаду. Вплив на віртуальність змінює реальність. Цей вплив ділить у цілому різнокольоровий світ на чорних і білих, надуває штучних героїв та знищує свободу вираження іншої думки.

Головним бенефіціаром «атаки ботів» є нардеп Максим Бурбак. Його ботами відпрацьовують відомі журналісти, що приводить до деградації всього медіа-середовища – але цілі виправдовують засоби. Технологія наступна – журналісти розганяють потрібну їхнім політичним замовникам інформацію через офіційні ЗМІ, а боти посилюють месидж через свою «експертно-пропагандистську» оцінку в «кошерному» для користувача соцмереж вигляді. Команди журналістів-ботів переходять етичні межі, вони готові «знищувати» всіх, хто не згодний з їхньою думкою. І якщо декілька років тому боти Бурбака були чудними гумористами, то тепер вони є Геббельсами-яструбами.

Найбільш прикро те, що «ботофермери» самі почали вірити в реальність того продукту, який видає нагора їхня віртуальна ботоферма. А це становить справжню загрозу. Люди, що приймають ключові рішення, мають жити реальним світом, а не віртуальним самообманом. І це повинно бути головною темою обговорень, а не перебирання брудної білизни політиків і громадських активістів.

Михайло Шморгун

Джерело: «БукЦентр»