Богдан Ковалюк – альтернативна кандидатура секретаря міськради?

Після травневих свят розпочався новий сезон «Гри Престолів» у пошуках секретаря Чернівецької міської ради. Це кіно уже багато кому набридло, декому нагадує фарс, але ключові фігури чернівецької політики знають ціну і стратегічну важливість цього форпосту. Тому грають далі.

Історично (якщо не брати до уваги веселих часів Віталія Михайлішина) склалося так, що секретар Чернівецької міської ради має бути «своїм» для переважної більшості формальних і неформальних «батьків міста». Але так як людьми, які вважають себе «батьками міста», уже з легкістю можна закривати цілі сектори Калинівського ринку, то і відповідного толерантного та угодного всім депутата на цій позиції навряд чи можна буде знайти. І оскільки «хорошого всім хлопця» на позиції секретаря уже не буде, то на його місце вийде політик, який влаштує тих «батьків міста», що зможуть між собою домовитися та піти на взаємовигідний компроміс. Для цього їм треба першими «скинути з себе пір’я» і вийти на діалог з політичними опонентами, у яких завжди є свої власні та корпоративні інтереси. Але в Чернівцях, не дивлячись на масну легенду про толерантність наших людей, це буде зробити непросто.

В таких умовах секретар не буде «хорошим для всіх». Він буде політичним гравцем, який концентруватиме навколо себе ресурси і додаткові можливості для розширення свого впливу. Це і стартовий майданчик для наступної мерської кампанії, це і майданчик для старту у Верховну Раду, але найголовніше – можливість вирішувати ласі «шкурняки» уже і зараз. Тому – гра «в секретаря» вартує того, щоб у неї грати до кінця.

Проте за грою «батьків міста» ми майже прогавили ключову трансформацію цього протистояння. Протистояння стало міжінституційним. Можливість компромісу еліт – тепер лише інституційна. Так само, як і криза, що наступить у разі відсутності домовленостей. Війна «політичних рішал» поступово стала конфліктом інституцій за повну домінацію над процесом прийняття рішень. У результаті підходимо до повноцінного конфлікту між міським головою і міською радою. Виглядає на те, що небажання йти на компроміси з обох сторін приводить до т.зв. «гри з нульовою сумою», де переможець отримує все, а переможений – повністю позбавляється реальних важелів реалізації своєї політики. Ну і, звичайно, програє сама громада Чернівців. У «грі з нульовою сумою» насправді ніколи не буває переможців. Є лише тимчасові вигодоотримувачі.

Рада і мер постійно підвищували ставки у боротьбі за право останнього слова в прийнятті рішень. Направду, депутати і мер ведуть боротьбу не за прізвище секретаря, а за реальне керівництвоРатушою і фінансовим ресурсом міста. В такій парадигмі стає зрозуміла прихована логіка «секретаріади». Якщо розглядати її як боротьбу інституцій, то протиборство команди мера і команди неформальної більшості та контекст можливих наступних кроків не видається притягнутим за вуха.

Перша ставка мера на Володимира Сєхова – не набрала необхідних голосів, ще одна його пропозиція Наталія Якимчук – взяла самовідвід. Натомість потенційних кандидатів від неформальної більшості в Раді Василя Максимюка та Василя Продана не виставляють «на торги» публічно. Бояться «кидка» політичних партнерів. Всі інші потенційні кандидати не можуть бути одночасно прийнятними як для більшості, так і для мера. Все це відбувається на фоні значного підвищення рівня неприхованої агресії в стінах Ратуші. Інституційний конфлікт тільки поглиблюється, попри всі намагання Олексія Павловича Каспрука його не помічати. Це сценарій «гри з нульовою сумою».

Альтернативою цьому сценарію можливе через несподіване, нелінійне рішення питання секретаря. І бажання знайти таке «несподіване рішення» винесло на непублічне кулуарне обговорення кандидатуру представника «Самопомочі» Богдана Ковалюка. Ця ставка однаково неоднозначна як для однієї інституції, так і для іншої. Тому «темна конячка» має шанс зупинити «гру на знищення». Чи, принаймі, відтермінувати її на довгий час.

Сам Ковалюк є представником приміської «заставнівської еліти». Він близький до голови партії «Самопоміч» у Чернівецькій області Ярослава Цуркана. Його батько – достатньо авторитетна в Заставнівському районі фігура, яка в часи «регіоналів» відійшла від опозиційної тоді «Батьківщини», з якою балотувався – та приєднався з групою інших депутатів до владної коаліції. Про це під час місцевої виборчої кампанії відкрито говорив Петро Кобевко, який є визначним спеціалістом у галузі зради.

В самій міській раді Богдан Ковалюк швидко знайшов своє місце. Бюджетна комісія, де Богдан Іванович став заступником, зібрала в собі більшість партійних важковаговиків, які увійшли в клінч з міським головою. Одним з облич цього «клінчу» і став Ковалюк, який не побоявся публічно і в достатньо жорсткій формі дискутувати з Олексієм Каспруком.

Бекграунд науковця дозволяє йому зі знанням справи говорити про бюджетні питання. Тематика його наукових досліджень: підприємництво, мале підприємництво. Курси, що читає: організація, планування і управління виробництвом, організація діяльності малих підприємств, економіка та організація агропромислових формувань. Офіційна біографія також каже про певний управлінський досвід (з березня 2015 року – виконавчий директор ПАТ Цегельний завод № 1).

Найголовніший козир Ковалюка – відсутність однозначної прив’язки до якоїсь із конфліктуючих інституцій. Тому неформальні дискусії стосовно ймовірного балотування його в секретарі упираються саме в питання: а на який, власне, бік він перейде в разі свого обрання. Ставлячи це питання, місцеві політики або не знаходять відповіді, або знову вдаються у «гру з нульовою сумою».

Якщо ж у найближчий час не буде озвучений варіант з «третьою особою», можна прогнозувати чергове підвищення ставок і відкритий конфлікт між інституціями, заручниками яких стануть Чернівці.

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ