Григорій Волинець: Працювати у команді Каспрука я не буду

Спілкувалася: Альона Чорна

У Чернівцях активно обговорюють звільнення начальника управління культури Чернівецької міської ради, але відповісти за що ж звільняють, ніхто аргументовано не може. Всі дискусії, претензії зводяться до петиції, але самого розуміння ситуації нема. Не будемо губитися в здогадках і запрошуємо на розмову багаторічного керівника чернівецької культури Григорія Волинця.

Григорію Івановичу, коли Ви очолили управління культури? Де працювали раніше?

З 2002 року очолюю управління. До того 21 рік працював в театрі О. Кобилянської актором. В силу певних життєвих обставин певний час працював у Німеччині. Коли повернувся запропонували посаду в.о. директора «Автографа». На той час він був у жалюгідному просто стані, заборгованість по заробітній платі. За невеликий час роботи там вдалося розрахуватися по заробітній платі та вивести заклад на вищий рівень. Далі була робота в Палаці урочистих подій. Відтак очолив відділ культури Чернівецької міської ради.

Приступаючи до роботи я добре бачив за що беруся і з якого жахливого стану доведеться витягувати заклади культури. Я звик жити за принципом: якщо ти йдеш кудись працювати, то маєш відповідально виконувати свою роботу, а не протирати штани. Треба віддати належне, на той час я відчув підтримку тодішнього міського голови Миколи Федорука. Він сказав: розробляйте програму і будемо робити. І якщо тепер поїхати по закладах культури, подивитися, то можна переконатися, що це далеко не те, що було раніше. Звісно за цей час було багато проблем, дефіцит кадрів, але на сьогодні маємо справжніх фахівців.

Власне, який конфлікт призвів до Вашого звільнення?

Ситуація дуже цікава і чесно я не сподівався, що в мене складуться такі взаємини з Олексієм Каспруком. Я й дотепер не можу збагнути в чому справа. Коли Олексія Павловича обрали міським головою, я пішов до нього на прийом обговорити плани, ідеї. Просидів тоді в приймальні 1,5 години. Коли врешті решт зайшов, показую йому пропозиції, але у відповідь чую, що це все не то. Говорить зі мною Олексій Павлович і в той же час грається щось у комп’ютері. – Ну ви готуйте, розробляйте. План потім, – сказав мер.

Потім виникає ситуація по організації зустрічі «Асоціації міст України», до якої ми входимо в секції «Культура». Перед цим на одній з нарад мер заявляє, що культурі нема що показати. Але попри всі ці слова ми провели захід на належному рівні.

Далі – розпочинається епопея по кінотеатру ім. Івана Миколайчука. Управління культури було проти ліквідації цього закладу. Необхідно було просто зробити капітальний ремонт. І до 75-річчя Івана Миколайчука кінотеатр мав працювати. Я мав підстави це говорити. Гроші були виділені, попереду було цілих 5 років. Установа планувалася як «Культурно-мистецький центр», але все застопорилося, роботи заблокували. Виник конфлікт, коли кінотеатр розбили і там поселилися безпритульні. Дізнався, що була дана команда оголосити мені догану. Але цього не могли зробити, бо з моменту ліквідації установи, управління переходить в ліквідаційну комісію, до якої я не входив.

Потім Олексій Каспрук взявся за результати перевірки КРУ. Не зважаючи на те, що в процесі перевірки на мене не було складено навіть протоколу, а незначні порушення було сказано усунути в  процесі роботи, мені і бухгалтеру оголошують догани. Звернувся до юристів. Оскаржувати не було можливості, оскільки догану виписали простроченим терміном.

Через деякий час пан Каспрук поїхав у Тернопіль, побачив які там бібліотеки і висловив невдоволення, що у Чернівцях не так. Я відповів, що варто, аби крім міського голови, досвід інших міст переймали і працівники, які мають займатися цією роботою. От, після цієї наради і цих слів, проти мене розпочинається службове розслідування. З якого приводу? За що? Ніхто нічого не каже! Провели розслідування, нічого не знайшли. Заступник Чернівецького міського голови Олександр Паскар сказав мені, що це за виступ на апаратній нараді. Я ніколи не був партійним, не був в комсомолі, в мене нема чинопочитання. «Служить я рад, прислуживаться тошно!» Чому не можна висловити свою думку?

На цьому справа не закінчилася. Взялися за встановлення торгових точок у парку «Жовтневому» і парку ім. Шевченка. Виявляється, що було прийнято рішення про припинення встановлення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в Чернівцях. На той час я був у відпустці, але в управління культури не надходило це рішення! До того ж згідно статуту ми не маємо втручатися у роботу підприємства. Та це не стало перешкодою для ще однієї догани, яку я оскаржив  в суді і виграв справу. Але ж звільнити мене ж «треба»! Тож наступним кроком стає атестація – 29 грудня 2015 року.

Так як Олександр Паскар пішов в АТО, куратором призначають заступника міського голови Марію Порчук. За рік кураторства вона не провела жодної виробничої наради але при атестації мала написати мені характеристику. В результаті характеристику пише… Олексій Каспрук! Звичайно це не він писав, а Ірина Карімова (радник О. Каспрука, прим). З написаним я не згідний і буду це доводити в суді. В день атестації був дуже здивованим, коли побачив серед членів комісії Ірину Карімову, яка в список комісії спершу не входила. Тим не менше від пані Ірини було найбільше питань. По завершенню атестації Георгій Леонтій (заступник О. Каспрука) опустив голову і сказав: «Георгій Іванович, більшість членів комісії вас не атестували». До речі, Оолександр Паскар у щорічній оцінці 2015 р. написав: «Волинець Г. виконує всі доручення. Посадові обов’язки знає», а нижче – НИЗЬКА ОЦІНКА. Питаю, чому? – Ви що не розумієте, що відбувається?, – відповідає. – А що відбувається?  – Вас хочуть усунути. Я попросив тоді письмової аргументації оцінки, але Паскар відмовився.

Проясніть ситуацію з відкриттям Центру сучасного мистецтва «Бункер». Вас звинувачували у відсутності співпраці.

Зустрів мене на вулиці директор департаменту економіки Ярослав Городецький, і зі слів Марії Порчук передав, що до мене підійдуть художники, які хочуть відкрити мистецький центр. Через кілька днів зустрівся з художником Тарасом Полатайком, який сказав, що їм  потрібне приміщення на вул. Героїв Майдану, 3. Я відповів, що приміщеннями ми не займаємося, хіба в наших установах відкрити цей центр. Але Тарас хотів саме на Героїв Майдану, 3 і запевнив, що має встигнути з відкриттям до Дня міста. Так як питаннями оренди займається Департамент економіки створили комісію. Городецький каже мені: «Ну сказав міський голова. Треба відкрити, але перед цим  передати те приміщення на баланс Центрального Палацу культури».

Однак є чітка процедура і положення про передачу в оренду. Перш за все оголошується конкурс, в якому мають право приймати участь громадські організації. Не надавши рівні умови для всіх, приміщення все ж передають на баланс Центрального Палацу культури для створення «Бункеру». Очевидно, що мета була – не сплачувати оренду! Вибачте, але в нас багато ГО, які б хотіли не платити оренду за 112 квадратних метрів. Але спрацювало «ґвалт як треба».

Як я і передбачав до Дня міста мистецький центр не відкрився. Пригадую, напередодні пішли подивитися, що зроблено. А там і кінь не валявся! Один маляр щось робить. Відкрилися вони в грудні. То чого ви гнали? На відкриття ні Городецького, ні мене не запросили. Але звинуватили, що не прийшли. А вже невдовзі Юліана Коуцун, яка живе в Росії,  створила петицію з пропозицією кадрових змін в управлінні культури.

Які посади вам пропонували обійняти після звільнення?

Мені надійшли кілька пропозицій. Серед них: керівник народного колективу клубу «Роша», керівник самодіяльної студії, головний спеціаліст Управління культури (на період декретної відпустки). Але в б/к «Роша» ця ставка ліквідована, наступну посаду обіймає інша людина вже 20 років. А на період декрету – це посада економіста, на заміщення якого я запропонував фахового спеціаліста вже давно. Від посади художнього керівника «Ленківців» відмовився, бо туди переводом ми взяли уже спеціаліста.

Григорію Івановичу, що збираєтесь далі робити?

Вирішуватиму це питання через суд. Але я відверто кажу, що працювати у цій команді з Каспруком не буду. Це однозначно. Я не тримаюся за це крісло і добровільно піду. Але добровільно, а не мене через коліно зламають, спаплюжать, обплюють і все. Тому коли буде рішення суду, а я сподіваюся виграю ці суди, і мене поновлять, я тут же напишу заяву на звільнення. Працювати у цій команді я не буду.

Довідка

Григорій Волинець

1980 р. – закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого. Після завершення навчання до травня 2001 року працював артистом драми, провідним майстром сцени Чернівецького муздрамтеатру ім. О. Кобилянської.

Пізніше очолював Будинок культури творчої молоді «Автограф» та працював  директором Палацу урочистих подій.

З липня 2002 р. – начальник відділу культури, начальник управління культури Чернівецької міської ради. У лютому 2016 року звільнений із займаної посади.