Камо грядеши?

Володимир Єшкілєв – відомий літеатор, політтехнолог, міркував про політичні прогнози України на ” Фіртка“. Цитата з тексту:

”  Один молодий й не бездарний івано-франківець написав музику для «Маршу політтехнологів». На провідній темі там тужливо виє-стогне щось бридке з духових. Певно, якийсь електричний нащадок сакса. Мені не сподобалось. Проте талановита подружка композитора додала до цього виття свою текстовку. Стьобну. Там типу політтехнологи мають підспівувати бадьорий такий рефрен: «Ми невидимі мудрі кроти, Ми з шаманським грибочком на «ти», І з рогатою тьмою свати!»

… щойноминулі вибори пройшли під знаком майже повної перемоги політтехнологій над «гречкою». Себто, зрозуміло, що «гречка» на тактичному рівні нікуди не ділась. Проте на стратегічному заслужено тріумфують «мудрі кроти». Та й рогата тьма у вигляді кращих представників грошовитої бісовщини не оминає банкетних столів.

Майдан Майданом, а лох розводиться з кожними виборами все святковіше. Навколо суцільний парадайз простоти. Ніякі Майдани, як показує практика, на дрімучу вітчизняну архаїку не впливають. Лише додають йому сіро-медово-сутінкових відтінків. Й ненав’язливого люстраційного присмаку. Ну зовсім-зовсім ненав’язливого.

Є така крамольна думка, що навіть гіпотетичний Третій Майдан (чи то Друга Коліївщина) проходитимуть під орудою тих самих політтехнологів. Й ті хлопці, що братимуть штурмом гламурні офіси, викрикуватимуть месиджі, попередньо узгоджені з тіньовими політичними осередками та насичені революційними матюками на щільно вивірені відсотки.

Багато хто в Україні недооцінює здатності великих гравців йти в ногу з революційною ситуацією. Оперативні постмодерні бізнес-імперії моторніші за бюрократичні структури та виборні органи. Поки останні виконують протокольні процедури, перші набувають все більш динамічних форм. Відповідно, стовбур війни починає розгалужуватись на рейдерські атаки. Що з одного боку втішає, а з іншого – навпаки. Тому що, поки жаби з мишами вирішують хто крутіший на районі, ведмідь збирається до рушення.

Як би там не було, а грошові потоки все ще привабливіші за території та ідеологічні фішки. Навіть ті обмілілі грошові струмки, що течуть по висохлим руслам української фінансової мережі.

Як казав один одесит: «Нет, ну вы только посмотрите – купюра уже цветастее моих труселей, а Беня всё так же улыбается!» До речі, він мав на увазі зовсім не того, про кого ви щойно подумали, а зображення Бенджаміна Франкліна на стодоларовій банкноті.

Саме гроші зробили ці вибори. Романтичні та концептуальні бренди програли. Тому що романтика романтикою, а їсти хочеться завжди. Сучасні дівчата вибирають «папиків» на джипах, а сучасні виборці вибирають «мегапапіків», здатних наповнити висохлі русла хрусткою «зеленню».

Та й технології, як показали вибори, невпинно удосконалюються. «Проїздів» цього разу майже не було. Ну Юля трошки «відкозлила» з гарвардсько-оксфордською освітою своїх білосорочників і втратила три відсотки «вишиватного» електорату. Ну полковник спіткнувся й впав на рівному місці, бо фатально не потурбувався перейменувати свою стареньку «ГП» в трендовий «Автомайдан». Ну Ляшка професійні вилознавці на фінішній прямій трошки «переляшкакали». А так – все грамотно, все на рівні. Й навіть «невдаха-2014» Ігор Гринів робив все правильно. Все як книжка пише. Й не його вина, що непередбачувана передвиборна містика в цілому спрацювала не на БПП, а на користь «бойових кроликів». Добре що не на користь «бойових» іншого типу.

Хоча ситуація в країні, як у пісні Висоцького («невеста на сносях, ну а за ней гусей косяк»), відчуття якесь недобре.

Певно тому, що за строкатим фасадом виборів чотири потужні фінансово-промислові групи розпочали черговий переділ України. А ще тому, що, насправді, те, що вони зібрались ділити, вже неофіційно (але вагомо) поділили гравці з-за меж нашої держави”