Гачки і рибалки буковинського Майдану

 Активне спілкувався у ці дні  із студентами, депутатами, істерично налаштованою громадськістю та скептичними функціонерами, інш. учасниками революційного та контрреволюційного процесів. Вчора, завдяки випадку, у передачі Оксани Денисюк зустрілися із лідером студентського страйкому Тарасом Прокопом. Що теж було пізнавальним. 

Мені цікаво було, яка мета студентського страйкому, і я був шокований, коли усвідомив, що вони дійсно хочуть євроінтеграції. Шокований я був тому, що зазвичай учасники мітингів, істерично налаштована громадськість і навіть скептичні функціонери думають, що йдеться про те, як «завалити» владу, уряд і Януковича і  перефарбувати все в інший колір  із схожим змістом.  Подібний штамп, без сумніву, виник  із легкої руки політиків, які присусідилися до мітингу. І, власне, очолили його.  Про їх власні організаційні можливості ми здогадуємося по попереднім їхнім доволі «жидкім» пікетам. 

Зіткнення Прокопа і його товаришів із життям, гадаю, було цікавим. Первісна чистота задуму одразу наштовхнулася  на штамповану свідомість та неосвіченість більшості самого студентства, корисливими планами політиків різних таборів, політичними обставинами, та особливостями українського медійного життя і т.д..  Прекрасна ілюстрація, як змінюється  чистий задум під впливом життєвих обставин. Бо ж такі, як Прокоп, думають, що всі навколо нормальні, але ця мірка  дуже невірна. Навколо зазомбовані і забамбулені  різними ідеологами, національним,  соціальним егоїзмом, та ще бог зна чим люди.  В цьому, власне, трудність.

На передачі я зауважив про те, що студентство- це еліта країни, і її неповинно цікавити така лабуда, як популістські промови політиків, так  само як елітарну публіку не може цікавити  безперервна  трансляція «поющіх трусов» на попсових музичних какалах.   Я почав це говорити і зрозумів, що ломлюся у відкриті двері. Ніхто з організаторів й не вірив в популістскі промови політиків, виявляється.. І це було другим  відкриттям.

Власне, на цьому можна було б і закінчити.  Але варто було б подумати, чи правильно те, що залишився холодним до мітингів. Мені непросто було відповісти на це запитання точно. Але я знайшов шлях до відповіді. Я почав думати про тих, хто гаряче ці мітинги  підтримав. Про частину буковинської інтелігенції, опозиційно налаштованих політиків.  Почав продивлятися новини.  І раптом зробив для себе дуже цікаве відкриття.  Воно пов’язане із тим, що студентський страйком заявив, що він фактично припинив СВІЙ євромайдан вже 29 листопада. Навіщо така точність? Гадаю, багато хто бачив це повідомлення. Тоді страйком із героїв міста одразу перейменували у «функціонерів» Майдану, причому майже в усіх ЗМІ. В них поплювали у Фейсбуці революційні журналісти і політики.  Я почав думати, які причини цієї заяви страйкому. Грошові? Ідеологічні? Щось пообіцяли неймовірне? 

І досить легко я знайшов відповідь на останній прес-конференції Олексія Каспрука. Там з”ясувалося, що внаслідок того, що фракція ПР таки підписала заяву у прокуратуру щодо блокування сесійної зали відкрито кримінальне впровадження.  І Олексій Каспрук клятвено обіцяв, що він дасть студентам юридичний супровід.  І тут я згадав, що саме в останній день  листопада, Олексій Павлович, як у Пушкіна «слабым манием руки двинул полки» на штурм ратуші.  І? власне, передбачити, що по цій справі відкриється справа у прокуратурі не важко. Тож коли страйком вказав, що припинив Євромайдан 29 листопада, ця точність потрібна тому, що депутати-опозиціонери підштовхнули 30 листопада студентів до вчинку, який кримінально переслідується. Замість того, щоб зрозуміти страйком і покаятися перед молодими недосвідченими людьми, депутати, і навіть, як мені здавалося, притомний Олексій Каспрук почали обговорювати в Інтернет, що студенти «злили» Майдан. Хоча злили його на Буковині  політики, підвісив страйком «на гачок» кримінальної справи. Зауважу, через інтереси, які мали до євроінтеграції дуже віддалене відношення. Чому ніхто з опозиціонерів та опозиційних сайтів не напише, що це саме так? Я радий, що є цей сайт. Він у нагоді.

Власне, ось моя відповідь, чому я не підтримаю майдан. Тому що розподіл здобичі після нього надто  бентежить мене. Преференції – політикам, студентам –карну справу. І політиків. на яких усі сподіваються,  це не дуже хвилює. Ті ж самі чернівецькі депутати, які каталися на студентах, і підвісили  їх на гачок кримінальної справи звинувачують студентів у непослідовності і фактично ХОЧУТЬ, щоб вони взяли провину на себе. Переможе Майдан у Києві чи ні, але наш буковинський вже багато на що натякнув. 

Я не підтримав чернівецьких студентів. І зрозумів, що це добре. Саме тому мені від них нічого не потрібно. Я не вимагаю від них штурмів ратуші, подвигів, не перехрещую їх у функціонерів, якщо щось не так, не поливаю брудом у Фейсбуці, не тисну, щоб мені дали проводити мітинги, не підставляю під кримінальні справи, не вимагаю, щоб вони підтримали мене заради ніби високих цілей і так далі.  Кожен зробив свій вибір. 

 Сергій Воронцов 

 І, власне, тільки що прочитав, що Олексій Каспрук заявив, що жодного відношення до блокування сесійної зали опозиція немає. Welcome to  реальність.