Приховані факти біографії депутата Михайла Прозоровського. Чи покаже він румунський паспорт?

Публічною особою Михайло Прозоровський став відносно недавно. Але його біографія, яку він не надто афішує, направду цікава. Злет тихого кар’єриста( цього разу не про гравійний карєр) має бути цікавим.

Після місцевих виборів 2006 року тодішній мер Микола Федорук ввів до складу виконкому міської ради мало кому відомого виконавчого директору Чернівецької обласної організації підприємців Михайла Прозоровського. За чиєю протекцією він потрапив до списку обраних можна лише здогадуватися. Але, погодьтеся, що у компанії таких членів виконкому, як сам Микола Федорук, його заступники, тодішній головний податківець міста Михайло Пердейчук, вже покійний голова правління 3-го цегельного заводу Василь Ватаманюк, та інші, Михайло Прозоровський виглядав неприродно. Що за один? Чому невідомий Прозоровський потрапив в компанію таких важковаговиків? Про це мав би знати Микола Федорук, але нині він охоче роздає коментарі про космічні проблеми, а на це питання навряд чи колись дасть щиру відповідь. Ми висловлюємо припущення, що пан Прозоровський у розв’язному лексиконі філолога-аматора Геннадія Москаля  мав би значитися, як «смотрящій», мається на увазі, за бізнесом  Яценюка і Бурбаків.  Але не будемо брати приклад із Москаля, і назвемо Прозоровського – нянькою, доглядальницею. 

Далі були вибори 2010 року, і нянька Михайло Прозоровський потрапляє до міської ради за списком «Фронту Змін». Під час каденції на фоні своїх колег він не особливо висовувався. Тихий був депутат, за народні інтереси сорочку не рвав. Промовами серця не запалював. І взагалі любив політичну тінь більше, аніж світло.  Відносна активність Прозоровського проявилася лише зараз, коли незаконний бізнес деяких опозиціонерів під загрозою. І доглядальниця (Прозоровський) рознервувалася. І навіть почав закликати народні маси, про які до того не   згадував. П. Михайло завжди вирізнявся іронією по відношенню до українських судів і законодавства. Як тільки йому кажуть про рішення сесії або ухвали суду, він тонко іронічно посміхається. Здається, тепер стало зрозуміло чому! 

Скоріш за все причина цього криється в одному з фактів біографії, який не кожен хотів би оприлюднити..    

З відкритих джерел нам вдалося отримати інформацію, що у листопаді 2011 року   Михайло Прозоровський отримав румунське громадянство   

Звісно, спершу можна було б припустити, що це якійсь інший Прозоровський. Але  в адресному бюро нам підтвердили, що у Чернівцях проживає лише один Михайло Прозоровський.

Про норму Конституції України, де наголошується, що у нашій державі не допускається подвійне громадянство зайвий раз згадувати не будемо. Всі і так про неї чудово знають.

Але хочеться запитати у Михайла Олександровича, чому, у цьому випадку,  він досі не склав депутатській мандат? Ситуація, коли обранцем представницького органу на території України є громадянин сусідньої держави, виглядає досить дивно. Ситуація потребує роз’яснень. Чи зможе їх надати Михайло Прозоровський? До речі, Румунія мала б зробити список громадян-буковинців більш прозорим. Це було б по-сусідськи. Чи не поклопотати б про це буковинській владі?,,,

Втім, не виключено, що пан Прозоровський має ще якісь приховані сюрпризи для своїх виборців. Адже, під час своїх інтерв’ю Михайло Прозоровський розмовляє виключно російською мовою.Це можна зрозуміти. Здається, українська мова не є для нього державною. Втім, і для румунського громадянина  це виглядає дивним. 

Так ось наша версія щодо іронії Прозоровського відносно рішень українських судових інстанцій.  Як відомо, директор ринку «Добробут» вперто не хоче визнавати рішення вищого господарського суду про те, що ринок має повернути, колись незаконно придбані, 7,5 гектарів землі громаді Чернівців.

Євроінтегрованому Прозоровському українські закони та українські суди не указ. До речі, чому не пише про це відомий анонімний автор Ан Тонеску?  

Чому Прозровський зневажає закони української держави, здається, починає ставати зрозумілим. Але чи отримала Румунія затятого патріота? Чи читає Прозоровський на ніч черговий номер «Аркашуль» із дулею в кишені і плаче біля карти Романія Маре? Мабуть, ні. Його справжня батьківщина  – Добробут. 

 Сергій Корнілєнко