А на хрєна ж ви читаєте… Буковинські газетні шоки тижня (ч.1)

 Один партійний функціонер, що мешкає неподалік, коли йому сказали, що людство обурюється тим, що викладають на партійному сайті, по-простому запитав: « а на хрєна ж ви читаєте». Питання слушне. Мені сподобалося.Часто купував газети, щоб швиденько проглянути заголовки, загальний зміст. А потім якось почав вчитуватися. Культурний шок пережив, не повірите. Тепер хочу ділится із іншими. Що на цьому тижні?

 Газета « Версії» надрукувала  інтерв’ю з ветераном ОУН-УПА Дмитро Том’юком(автор Мар’яна АнтнонюК). Багато займався я історію Чернівців, але це перевершило найсміливіші мої припущення. 

 Починається матеріал звичайно. – «Сім літ зброя з плечей мені не злазила» Після цього йде ще одна сильна фраза: «Я сам був заочно засуджений совєтами до розстрілу». Далі історія того, як пана Томюка схопили радянські «стрибки»  Спочатку нічого особливого, усі найдивовижніше наприкінці

«А потім і нас взяли. В одній хаті нагодували снодійним – таке вони вже практикували і з іншими. Дружина швидко ослабла і не змогла далеко відійти, тож коли влаштували облаву, її напівпритомну знайшли і забрали в КГБ. Я пішов далі, а коли прийшов до тями, то чекав її на обумовленому місці. Коли не прийшла – зрозумів, що сподіватися вже нема на що. І пішов за нею, пішов здаватися. То був 1952 рік.

(….) я прийшов до сільради, там якраз був начальник «істребітєльного батальйону». Він подзвонив в район, звідти – в область, і за мною ВНОЧІ ТЕРМІНОВО ПРИЇХАЛИ. Привезли в КГБ, показали жінку. Кажуть, що питали в неї, де я, а вона відповідала, що вони ж мене вже вбили… Тримали нас там зо ДВА ТИЖНІ. Але якраз вийшов указ не розстрілювати таких, як ми. ТО НАС ВІДПУСТИЛИ, тільки не дозволили в рідне село повертатися. ДОЗВОЛИЛИ ЖИТИ У ВІЛЬНІЙ КІМНАТІ ОДНОГО МОСКАЛЯ-ПИЯКА, який захопив квартиру румуна під час «звільнення Буковини». Спочатку я трохи працював електромонтером, але ця робота мені не подобалася – я ж майстер по дереву. Тож пізніше знайшов роботу столяра.У 56-му збудував свою халупу в Садгорі, в якій і досі живу»

 Що тут сказати. Сім років людина бореться із радянською владою і отримує два тижні у СІЗО. Потім Дмитра підселяють до радянського службовця, забираючи одну кімнату. Все це у 1952 році, у сталінський період. Почитаєш це, і здається, що більш гуманного  уряду, аніж сталінський, на Україні ще не було. Тим більше каже Дмитро Том’юк: «Двічі був поранений. Одного разу – навиліт у плече, я тоді ЗА ЦЕ одразу трьох поклав».

 І таких деталей чимало. Це не все що вразило. Звісно, мало хто знає усі примхи радянької влади. Але це повідомлення, щонайменше, дивне. Може радянська влада і ветеранів УПА в квартири радянських службовців підселяло. Але це якесь нове обличчя тої влади))

 Сергій Воронцов