Повстання проти реальності

автор: Святослав Вишинський 

Останнім часом загальукраїнські та регіональні засоби масової інформації почали проявляти нездорову увагу до протестних акцій і масових (або не дуже) виступів громадян. Спершу симпатизуючі (якщо не сказати: опозиційні) українські ЗМІ представили Україні акцію про те, як вона встає (чи згідно теорії мала вставати) – в тонах, котрі явно не відповідали реальній палітрі суспільних настроїв. «Гопник» Вадим Тітушко, побиття кількох журналістів і чернівецький нардеп Максим Бурбак перед бутафорним БРДМ на вул. Великій Житомирській у Києві не тільки врятували кампанію від провалу, але й дозволили представити читачам і телеглядачам картинку владних репресій і широкого народного збурення. 

Якого в дійсності не було – те, що акція «Вставай, Україно!», як і прогнозував колишній чернівецький «свободівець» Назар Горук, вичерпає себе до сезону літніх відпусток, виявилось гіркою, але українською правдою життя. Хоча й непопулярною на шпальтах однойменного Інтернет-видання, засновного журналістом Георгієм Гонгадзе. Адже згадайте: навіть радикальні виступи зими 2000/2001 рр. з вимогами знайти і покарати його вбивць після відносно несерйозної (за европейськими мірками) сутички біля Адміністрації Президента «лягли в осад» після перших же кийків міліціонерів. 

Слід констатувати факт: український народ не вміє і, головне, не бажає радикально протестувати – останні, хто це робив, були посаджені на палі у 1768 р. або відстріляні в карпатських схронах після 1945-го. Вимерла особлива порода людей, яку історія виводить не так часто – і не так щедро, як би хотілось професійним революціонерам. Але не професійним опозиціонерам, для яких гра з владою давно стала «річчю в собі» (нехай Іммануель Кант пробачить таке спотворення його поняття). Втім, опозиційні ЗМІ не здаються, адже на ниві маніпуляцій вони завжди попереду – перефразовуючи французького філософа Вольтера: «Якби протесту не було, його слід було б вигадати». Або прикрасити, домалювавши героїчні штрихи сірій буденності. 

Буковинські видання в цьому не пасуть задніх, адже революційні звершення мають бути предметом журналістської роботи кожного тижня. В будні з 09:00 до 18:00 із годинною перервою на обід.Найцікавішими зразками останнього часу, варто думати, були «штурм ОДА журналістами ТВА» і «повстання жителів Кам’яної проти МТС». Гучні заголовки, котрі розлетілись по місцевих ЗМІ і з якими змирились навіть критичні «ChernivtsiTimes», у дійсності покривали мильні інформаційні бульбашки, далекі від справжнього перебігу подій. 

Погодьтесь, важко назвати манірну спробу в.о. гендиректора ТВА Тати Кеплер з колегами зайти в будівлю Чернівецької обласної державної адміністрації – «штурмом». Рішучість гідна поваги, але за визначенням обійшлось без жертв, насильства і навіть барикад, тож незрозуміло, кого і в чому збираються переконувати місцеві журналісти з видань «CitizenJournal» та «БукІнфо», подаючі буденні ситуації в цілковито викривлених тонах. Замість розбити скляні двері, медійні «штурмовики» їх агресивно фотографували. Проте, як казав райхсміністр пропаганди Йозеф Гьоббельс: після впертого повторення найнеймовірнішої брехні – в неї почнуть вірити. Навіть усупереч власній волі. Та здоровому глузду. «…Им повторят это еще разочков сорок или пятьдесят, затем снова в четверг и в субботу. Трижды в неделю по сто двадцать раз в продолжение тридцати месяцев».

Адже де пропаганда – там і політика. Днями чернівецькі ЗМІ розтиражували новину про «повстання» селян Кам’яної проти засилля мобільного оператора МТС. Важко сказати, звідки саме ростуть ноги такого гучного формулювання, проте вперше воно профігурувало на сайті партії «Свобода» – і далі звичним журналістським методом copy/paste пішло гуляти Інтернетом. У звіті прес-служби Чернівецької обласної організації ВО «Свобода» йдеться про те, що місцеві мешканці аж «повстали» проти мобільного оператора. Але, видно, мирне стояння кількох жінок з транспарантами перед власною сільрадою виявилось не таким результативним, як би того хотілось депутату «Свободи» Віталію Мельничку, якщо, за його ж словами, після цього «повстання» спроба МТС зберегти власну вишку усього лиш «вкотре збурить громадськість та може викликати протест вчителів, батьків та дітей». Однак фраза, що звучить водночас дошкульно й сенсаційно, прокочувала виданнями «Молодий буковинець» (у цитаті), «Погляд» і «БукІнфо» (в заголовках).

Очевидно, українська дійсність така сіра, а населення таке пасивне, що навіть провінційним чернівецьким ЗМІ в пошуках «гарячого» доводиться інтерпретувати факти в майже що казковий спосіб – ідучи на поводу в політиків, для яких радикальні слова є ширмою над колективною нерішучістю. Та безвідповідальністю. Врешті-решт, у «штурм», здається, повірили навіть журналісти ТВА. Як і бургомістр з відомої п’єси Євгенія Шварца, примірявши на себе лаври драконоборця – якому раніше старанно служив. Ще трохи – і в повстання повірять і жителі села Кам’яна. А з часом місцеві кобзарі оспівають героїчну звитягу, вкарбувавши її в сімейні оповіді і народні думи. «…Шестьдесят две тысячи четыреста повторений – и готова истина». (Олдос Гакслі, «Дивовижний новий світ»)